19. Хобби (коллекционирование картин)
«Во всём мне хочется дойти
До самой
сути:
В работе
, в поисках пути,
В сердечной
смуте».
(Б.Пастернак).
В начале 70-х годов я
впервые познакомился с творчеством
московских художников-нонконформистов.
Картины их поразили своей необычностью
и явным противоречием канонам соцреализма.
В Париже (1980 и 1982 гг) я познакомился с
собранием картин московских и ленинградских
нонконформистов А.Глезера и его журналом
«Третья волна». Это ещё больше укрепило
мой интерес к творчеству
художников-нонконформистов. Удалось
даже приобрести пару картин Вячеслава
Калинина и Владимира Вейсберга.
Затем я познакомился
с киевскими художниками _ Иваном Марчуком
и Борисом Плаксием. Их картины
заинтересовали меня и теперь они
представлены, насколько это оказалось
возможным, в нашей семейной коллекции.
Потом пришло
увлечение творчеством Харьковских
художников, далёких от соцреализма,
которых тоже трудно считать конформистами.
Это - Тайбер, Джилос-Соловьёв, Куликов,
Гонторов, Норазян, Жолудь ,Шеин и др. Их
картины хорошо представлены в нашей
коллекции.
Картины Ивана Марчука
у нас дома. 1992г.
Картины Марчука дома
1990г. Моррис Клид (Канада)
пытается понять смысл картины Павла
Тайбера
У картин Брозголей в
своём кабинете.
Дома на Сумской. Картины
Марчука и Гонторова.
Слева на право : Л.А.,
А.В. и В.В. Еременко
Павел Брозголь(отец)
- « Стекольщик»
Борис Плаксий – «Портрет
Виктора Еременко»
Борис Плаксий –« Портрет
Людмилы Еременко»
19.07.04.
Харків
Добрий день, Іване!
Я ще не зовсім
одужав, на роботу не хожу, але зібрався
з силами ,щоб написати тобі листа.
Твоя
виставка у Харкові – велика подія для
міста. Я й сам так вважаю і художники
про те мені казали. Ті , що мені знайомі.
Більшість з них можна віднести до
колишнього андерграунду. Як і я, вони у
захопленні від твоєї майстерності. Але
ще більше мене радує не оцінка професіоналів
, а те враження від твоїх картин, яке
винесли з виставки мої колеги-фізики.
Перше за все , це роздуми , які виникають
під впливом твоєї творчості.
Може ти й
не погодишся зі мною, але мені здається
, що тобі пощастило у відносинах з
радянською владою. Якби вона тебе
полюбила, то не став би ти тим ІВАНОМ
МАРЧУКОМ,
Яким ти зараз
є. Я розумію, що навіть припустити того
не можливо. Але уяві собі, як склалася
б твоя творчість та твоє життя, якщо
тебе тоді прийняли б до Спілки, як що
би тебе включали би до офіційних
делегацій, під контролем возили за
кордон, влаштовували офіційні підцензурні
виставки. Знаю, що ти б устояв від спокус,
але тоді б влада розлютилося б ще більше.
І не тому,
що твоя техніка відрізняється від тої,
що притаманна художникам , тоді та й
зараз головуючих у Спілці, а тому, що
твої картини викликають роздуми. А
роздуми для влади, особливо радянської,
зовсім не бажанні. „ Який там ще голос
якоїсь душі? Чому обличчя на картинах
задумлеві та сумні ? Чому вони не радіють,
хоча з того план по зернозаготлі
виконаний? Але з того , в магазинах
з”явилася горілка та ковбаса? Чого їм
не вистачає? І чому пейзажі або нічні,
або зимові ? А у хат солом”яні стріхи?
Де ж наш радісний край з його щасливим
життям? Не хоче його бачити автор Іван
Марчук!”
Але я
пом”ятаю, що влада до тебе не була
байдужею. Коли вперше ( у кінці 70-х?) ми
з Юріїм Даревичем та його Даркою шли до
твоєї майстерні , у нас був хвіст з
„хлопців у цивільному”. Вони тебе
берегли, бо перші зрозуміли , що ти є „
надбання країни”.
Іване! Ми
з Люсею були дуже раді знову зустрітися
з тобою у нас вдома. Ця зустріч нагадала
нам часи , коли ми ще не були такі старі.
Скільки ж років ми знайомі з тобою? У
мене є твої картини на яких помічений
рік створення. Є й такі , що відносяться
до 60-х років. До мене вони могли потрапити
пізніше. Але мій портрет....Зараз він у
мене( у квартирі Андрія). Вперше я його
побачив на виставці твоїх картин у
медичній бібліотеці.
Під назвою
„портрет академіка Віктора Єременка”.
Але я тоді ще не був академіком, мене
обрали тільки у 1978 році. Дякую за
передбачення... Портрет писався ще у
тебе вдома на Борщагівці. Цей портрет
дуже до вподобі моїй онучці , якій в
осені виповнюється 20 років. Як давно ми
познайомились з тобою і як швидко пливе
час...
Знаєш, у
мене серед колег по усьому світу багато
друзів - по всім країнам колишнього
Союзу, по всім країнам Європи, Америки
з Канадою, навіть в Японії, Але найбільше
мені дорога дружба з тобою , зустрічі з
тобою у Києві та Харкові, у Нью-Йорку та
Торонто...
Про тебе
знають й у Каліфорнії : моя мати ( їй 93
років) із родиною мого брата ( теж її
сина Андрія Боровика) мешкає вже багато
років у Сан – Франциско. У них знаходяться
два твоїх пейзажа. Але то моя власність.
Є твої картини і у мене в квартирі та в
квартирі мого сина Андрія.
За ці роки
я зібрав понад 200 картин переважно
харківських художників. Є й москвичі (
В.Калінін, В.Вейсберг...). Із киян тільки
твої картини та Бориса Плаксія. Передавай
йому привіт при нагоді.
Час від
часу роблю виставки у великому фойє
перед конференц – залою нашого інституту.
Освічую фізиків у мистецтві...
Будь щасливий, Іване. Успіхів тобі! Завжди твій -
Старенький Вітя Єременко.
Курс Валют Сегодня
Комментариев нет:
Отправить комментарий