Поиск по этому блогу

2018-04-02

Хобби (коллекционирование картин)

19. Хобби (коллекционирование   картин)


«Во всём   мне хочется дойти
До самой сути:
В работе , в поисках пути,
В сердечной смуте».
(Б.Пастернак).

В начале 70-х годов я впервые познакомился с творчеством московских художников-нонконформистов. Картины их поразили своей необычностью и явным противоречием канонам соцреализма. В Париже (1980 и 1982 гг) я познакомился с собранием картин московских и ленинградских нонконформистов А.Глезера и его журналом «Третья волна». Это ещё больше укрепило мой интерес к творчеству художников-нонконформистов. Удалось даже приобрести пару картин Вячеслава Калинина и Владимира Вейсберга.
Затем я познакомился с киевскими художниками _ Иваном Марчуком и Борисом Плаксием. Их картины заинтересовали меня и теперь они представлены, насколько это оказалось возможным, в нашей семейной коллекции.
Потом пришло увлечение творчеством Харьковских художников, далёких от соцреализма, которых тоже трудно считать конформистами. Это - Тайбер, Джилос-Соловьёв, Куликов, Гонторов, Норазян, Жолудь ,Шеин и др. Их картины хорошо представлены в нашей коллекции.


Картины Ивана Марчука у нас дома. 1992г.



Картины Марчука дома


1990г. Моррис Клид (Канада) пытается понять смысл картины Павла Тайбера


У картин Брозголей в своём кабинете.
Дома на Сумской. Картины Марчука и Гонторова.
Слева на право : Л.А., А.В. и В.В. Еременко



Павел Брозголь(отец) - « Стекольщик»


Борис Плаксий – «Портрет Виктора Еременко»


Борис Плаксий –« Портрет Людмилы Еременко»


19.07.04.
Харків
Добрий день, Іване!
Я ще не зовсім одужав, на роботу не хожу, але зібрався з силами ,щоб написати тобі листа.
Твоя виставка у Харкові – велика подія для міста. Я й сам так вважаю і художники про те мені казали. Ті , що мені знайомі. Більшість з них можна віднести до колишнього андерграунду. Як і я, вони у захопленні від твоєї майстерності. Але ще більше мене радує не оцінка професіоналів , а те враження від твоїх картин, яке винесли з виставки мої колеги-фізики. Перше за все , це роздуми , які виникають під впливом твоєї творчості.
Може ти й не погодишся зі мною, але мені здається , що тобі пощастило у відносинах з радянською владою. Якби вона тебе полюбила, то не став би ти тим ІВАНОМ МАРЧУКОМ,
Яким ти зараз є. Я розумію, що навіть припустити того не можливо. Але уяві собі, як склалася б твоя творчість та твоє життя, якщо тебе тоді прийняли б до Спілки, як що би тебе включали би до офіційних делегацій, під контролем возили за кордон, влаштовували офіційні підцензурні виставки. Знаю, що ти б устояв від спокус, але тоді б влада розлютилося б ще більше.
І не тому, що твоя техніка відрізняється від тої, що притаманна художникам , тоді та й зараз головуючих у Спілці, а тому, що твої картини викликають роздуми. А роздуми для влади, особливо радянської, зовсім не бажанні. „ Який там ще голос якоїсь душі? Чому обличчя на картинах задумлеві та сумні ? Чому вони не радіють, хоча з того план по зернозаготлі виконаний? Але з того , в магазинах з”явилася горілка та ковбаса? Чого їм не вистачає? І чому пейзажі або нічні, або зимові ? А у хат солом”яні стріхи? Де ж наш радісний край з його щасливим життям? Не хоче його бачити автор Іван Марчук!”
Але я пом”ятаю, що влада до тебе не була байдужею. Коли вперше ( у кінці 70-х?) ми з Юріїм Даревичем та його Даркою шли до твоєї майстерні , у нас був хвіст з „хлопців у цивільному”. Вони тебе берегли, бо перші зрозуміли , що ти є „ надбання країни”.
Іване! Ми з Люсею були дуже раді знову зустрітися з тобою у нас вдома. Ця зустріч нагадала нам часи , коли ми ще не були такі старі. Скільки ж років ми знайомі з тобою? У мене є твої картини на яких помічений рік створення. Є й такі , що відносяться до 60-х років. До мене вони могли потрапити пізніше. Але мій портрет....Зараз він у мене( у квартирі Андрія). Вперше я його побачив на виставці твоїх картин у медичній бібліотеці.
Під назвою „портрет академіка Віктора Єременка”. Але я тоді ще не був академіком, мене обрали тільки у 1978 році. Дякую за передбачення... Портрет писався ще у тебе вдома на Борщагівці. Цей портрет дуже до вподобі моїй онучці , якій в осені виповнюється 20 років. Як давно ми познайомились з тобою і як швидко пливе час...
Знаєш, у мене серед колег по усьому світу багато друзів - по всім країнам колишнього Союзу, по всім країнам Європи, Америки з Канадою, навіть в Японії, Але найбільше мені дорога дружба з тобою , зустрічі з тобою у Києві та Харкові, у Нью-Йорку та Торонто...
Про тебе знають й у Каліфорнії : моя мати ( їй 93 років) із родиною мого брата ( теж її сина Андрія Боровика) мешкає вже багато років у Сан – Франциско. У них знаходяться два твоїх пейзажа. Але то моя власність. Є твої картини і у мене в квартирі та в квартирі мого сина Андрія.
За ці роки я зібрав понад 200 картин переважно харківських художників. Є й москвичі ( В.Калінін, В.Вейсберг...). Із киян тільки твої картини та Бориса Плаксія. Передавай йому привіт при нагоді.
Час від часу роблю виставки у великому фойє перед конференц – залою нашого інституту. Освічую фізиків у мистецтві...
Будь щасливий, Іване. Успіхів тобі! Завжди твій - Старенький Вітя Єременко.



Exchange Rates Today
Курс Валют Сегодня

Комментариев нет:

Отправить комментарий

BEETHOVEN - CHOIR

Gold Prices Today